За словами Жана Поля Герлена, класика парфумерної індустрії, «парфуми - це найкоротша дорога між жінкою і всім світом...» З цим складно не погодитися, адже кожен аромат зберігає в собі таїнство, яке ми вибираємо інтуїтивно, часом не в силах пояснити природу свого вибору.

Це ароматне дерево можна знайти в лісах Індії, Непалу, Бангладеш, Шрі-Ланки, Австралії, Індонезії та на островах тихоокеанського регіону. Його деревина зберігає аромат десятиліттями. Сандалове дерево використовують при проведенні релігійного культу в індуїзмі та буддизмі, оскільки вважається, що його аромат може наблизити людину до божественного.Ефірна олія сандалового дерева дарує ароматам вражаючий деревний акорд, який звучить під завісу розкриття парфуму (у базових нотах). Його відрізняє яскравий і свіжий акцент.

Цей кузен м'яти (хоча і дуже далекий від неї по запаху) являє собою чагарник висотою приблизно 75 см з блідими біло-рожевими квітами. Його батьківщина - тропічні регіони Азії, але його з успіхом розводять у Китаї, Індонезії, Індії, Малайзії, Тайвані, Таїланді, В'єтнамі, західній Африці, на Маврикії та Філіппінах. У XVIII-XIX ст. продавці шовку з Китаю, вирушаючи на Близький Схід, перекладали шовкові тканини сухим листям пачулі, щоб у довгому шляху в пакунках не завелася міль. Так почалася успішна кар'єра пачулі. Багато істориків вважають, що саме асоціація запаху пачулі з ​​розкішними товарами Сходу призвела до того, що європейці того часу вважали цей дорогоцінний аромат атрибутом аристократії і королівських сімей. Пачулі широко використовують у сучасній парфумерії. Листя збирають кілька разів на рік, потім сушать, а ефірну олію отримують шляхом парової дистиляції. Думки з приводу того, як домогтися найкращої якості олії, різняться. Одні вважають, що процес дистиляції повинен проходити неподалік від збору листя, щоб вони були максимально свіжими, інші - що найкраще впливає процес ферментації, а для цього необхідно пакетувати сухе листя пачулі.

Це група ароматичних речовин з пронизуючим запахом. Саме мускус ще в давнину почали застосовувати як фіксатор парфумерних композицій. Мускус тваринного походження (наприклад, із залоз внутрішньої секреції мускусного оленя) активно застосовувався в парфумерії аж до кінця XIX століття. Сьогодні, виходячи з економічних та етичних причин, використовується переважно синтетичний і рослинний мускус. У парфумерії Avon, здебільшого, використовується мускус рослинного походження, що отримується з екстрактів дикої селери та гібіскуса їстівного.

Ваніль, чий аромат знайомий нам з дитинства, отримують з орхідей. Ще ацтеки вирощували кучеряву ванільну орхідею тлілксочітль (чорна квітка), а в 1520-х рр. завдяки конкістадору Ернану Кортесу ваніль стала відома в Європі. До середини XIX століття Мексика була головним постачальником ванілі. Ціни на ваніль століттями були надзвичайно високими, вона вважалася особливим розкішним інгредієнтом. Хоча батьківщина ванілі - Мексика, цю орхідею вирощують і в тропіках. Сьогодні найбільшим виробником ванілі у світі вважається Мадагаскар. Ваніль – дуже популярний парфумерний компонент. Довга і славна її історія знаходить своє відображення в класичних і традиційних ароматах.

Вічнозелене невелике деревце з жовтими плодами довгастої форми родом з Азії. Характерний гіркувато-кислий смак лимона, багатий на вітамін С, додає пікантної нотки до будь-якої страви. Походження лимона оповите таємницею, але деякі стверджують, що перші лимони виростали в південній Індії, північній Бірмі та Китаї. За часів Стародавнього Риму лимон дістався до південної Італії, проте широкого поширення не отримав. Вперше він був згаданий в арабському трактаті про сільське господарство X століття, і в якості декоративної рослини прикрашав ранні мусульманські сади. Багато пізніше, в 1493 році лимон, з легкої руки Христофора Колумба, який привіз насіння рослини в Новий Світ, потрапив до Америки. Через низький рівень pH лимонний сік має виражені антибактеріальні властивості. Лимонну олію застосовують в ароматерапії (за даними дослідників Університету штату Огайо вона може покращувати настрій). Ефірна олія лимона широко використовується в парфумерній індустрії і вважається однією з основної нот цитрусовий ароматів.

Можеш собі уявити, що існує понад 100 різновидів троянд? Назва найпрекраснішої з квітів прийшла з французької мови і пішла від латинського запозичення rosa. Троянда неповторна, незрівнянна, але це набагато більше, ніж просто ніжна квітка. Квіти троянд (як не романтично!) вживають в їжу. У Франції великою популярністю користується трояндовий сироп. Трояндовий крем, традиційні ласощі, виготовляють кондитери по всій Британії. А пелюстки і невеликі бутони троянд надають легкого вишуканого аромату звичайному чаю.

Трояндова олія - це суміш летючої ефірної олії, отриманої методом парової дистиляції і подрібнених пелюсток троянд. Подібну техніку почали використовувати в Персії, потім вона поширилася на Аравійському півострові, в Індії, а нещодавно - і в Східній Європі. Виробництво цієї прозорої олії блідо-жовтого кольору коштує дуже дорого, так як на виготовлення 1 мл олії йде приблизно 2000 квітів.